129 
— Герміоно, у нього ще купа часу! — огризнувся Рон. — Гаррі, в шахи зіграємо?
— Давай, — відповів Гаррі. Тоді, перехопивши Герміонин погляд, сказав:
— Та що ти, хіба я можу зосередитись, коли навколо такий шарварок? Тут і яйця не почуєш.
— Може, й так, — зітхнула вона й сіла спостерігати за їхнім шаховим поєдинком.
Партія закінчилася тим, що Рон поставив Гаррі ефектний мат за допомогою двох до необачності відчайдушних пішаків та войовничого офіцера.
* * *
Різдвяного ранку Гаррі прокинувся якось раптово. Дивуючись, що ж це так несподівано його збудило, він розплющив повіки і майже впритул перед собою побачив величезні круглі зелені очі, що дивилися на нього з темряви.
— Добі! — вигукнув Гаррі, відсахнувшись від ельфа так різко, що ледь не впав з ліжка. — Не роби так!
— Добі пе–перепрошує, п–паничу! — злякано запищав Добі, відстрибуючи назад і затуляючи довгими пальцями рот. — Добі п–просто хотів п–привітати Гаррі Поттера з Різдвом і принести йому дарунок, паничу! Гаррі Поттер сказав, що Добі може часом приходити, щоб з ним побачитися!
— Усе нормально, — Гаррі все ще дихав швидше, ніж звичайно, хоч серце потроху заспокоювалося. — Лише… лише наступного разу штовхни мене абощо, а не нахиляйся наді мною так, як зараз…
Гаррі відхилив запони, взяв зі столика окуляри й надів їх. Його вигук розбудив Рона, Шеймуса, Діна й Невіла. Заспані і скуйовджені, вони визирали з–за ледь розсунутих запон своїх ліжок.
— Що, Гаррі? На тебе хтось напав? — сонно спитав Шеймус.
— Та ні, це Добі, — пробурмотів Гаррі. — Спіть.
— О! Дарунки! — Шеймус помітив чималу купу пакунків біля ліжка.
Рон, Дін і Шеймус вирішили, якщо вони вже прокинулися, то теж можуть узятися за свої дарунки. Гаррі обернувся до Добі, що стояв біля його ліжка, все ще переживаючи, що засмутив Гаррі. На петельці його чохла для чайника гойдалася ялинкова прикраса.
— Чи Добі може віддати Гаррі Поттеру дарунок? — невпевнено запитав він.
— Авжеж, можеш, — сказав Гаррі. — Е–е–е… Я теж для тебе щось маю.
Це була брехня. Він для Добі нічого не купив, але швидко відкрив свою валізу й вийняв зав’язану вузлом пару розтягнутих шкарпеток. То були його найстаріші і найнеулюбленіші шкарпетки, жовто–гірчичного кольору, що колись належали дядькові Вернону. Розтяглися шкарпетки через те, що Гаррі понад рік тому ховав у них стервоскоп. Він витяг стервоскоп і простяг шкарпетки Добі, кажучи:
— Вибач, забув загорнути…
Та Добі був надзвичайно задоволений.
— Шкарпетки — най–найулюбленіший одяг Добі, паничу! — сказав він, знімаючи з себе старі й надіваючи дядьковернонівські. — Я тепер маю їх аж сім, паничу… але, паничу Гаррі Поттер… — промовив він, вирячивши очі й натягши шкарпетки аж до трусів, — у крамниці помилилися, дали вам дві однаковісінькі!
— Ой, Гаррі, як ти міг не помітити! — зареготав Рон зі свого ліжка, закиданого обгортковим папером. — Слухай, Добі, візьми ще оцю пару, перемішаєш їх з тими, і буде, як треба. А оце твій светр!
Він кинув Добі пару щойно розпакованих фіолетових шкарпеток та сплетений місіс Візлі светр.
Добі був приголомшений.
— Панич такий люб’язний! — запищав він, низько кланяючись Ронові, а очі його знову наповнилися слізьми. — Добі знав, що панич великий чарівник, адже він — найближчий друг Гаррі Поттера, але Добі не знав, що панич такий великодушний, шляхетний, щедрий…
— Подумаєш, шкарпетки, — Ронові вуха порожевіли, і видно було, що йому дуже приємно. — Оце так… — він щойно розпакував дарунок від Гаррі — капелюх команди «Гармати з Чадлі». Рон одразу нап’яв його на голову. — Супер! — Капелюх страшенно не личив до Ронового волосся.
Добі простяг Гаррі пакуночок, у якому виявилися… шкарпетки.
— Добі сам їх сплів, паничу! — щасливо промовив ельф. — Вовну купив за чесно зароблені гроші, паничу!
Ліва шкарпетка була яскраво–червона, з візерунком з мітел. Права була зелена, розцяцькована сничами.
— Вони… вони дуже… дякую, Добі, — сказав Гаррі і надів шкарпетки, від чого очі в Добі знову засяяли.
— Тепер Добі мусить іти, бо ми вже готуємо різдвяну вечерю! — пропищав Добі й поспішив зі спальні, махаючи рукою Ронові і всім, повз кого проходив.
Інші подарунки для Гаррі були значно доречніші, аніж непарні шкарпетки від Добі. За одним очевидним винятком — дарунком від Дурслів. Вони прислали Гаррі серветку, однісіньку, неспроможні, вочевидь, забути Фредових та Джорджевих цукерок. Герміона подарувала Гаррі книжку під назвою «Квідичні команди Британії та Ірландії», Рон — велику торбу какобомб, Сіріус — кишеньковий складаний ніж зі спеціальними інструментами, що відкривали й закривали замки і розплутували будь–які вузли, а Геґрід — величезну коробку з улюбленими ласощами Гаррі: горошком на кожен смак «Берті Бот», шоколадними жабками, жуйками «Друбл» та шипучими свистобджілками. Ще, звісно, був пакунок від місіс Візлі. Там були домашні пиріжки з м’ясом та новий светр — зеленого кольору з драконом на грудях, тож Гаррі здогадався, що Чарлі розповів їй про рогохвістку.
129 
