127 
— Що, Роне, всіх красунь розібрали? — зверхньо сказала Герміона. — Луїза Міджен з кожною хвилиною гарнішає, правда? Не сумніваюся, ти таки знайдеш кого–небудь, хто з тобою піде…
Але Рон дивився на Герміону так, ніби раптом побачив її у геть іншому світлі.
— Герміоно, знаєш, а Невіл має рацію! Ти ж таки дівчина!
— Влучне спостереження, — промовила вона крижаним голосом.
— Можеш піти з кимось із нас! — сказав Рон.
— Ні, не можу, — відповіла Герміона.
— Та ну, чого ти, — нетерпляче сказав Рон, — нам дуже потрібні партнерки. Ми будемо наче телепні, якщо нікого не знайдемо. Усі вже познаходили…
— Я не можу з вами піти, — Герміона залилася рум’янцем, — бо я вже декому пообіцяла.
— Не може бути! — вигукнув Рон. — Ти сказала це просто, щоб відшити Невіла!
— Та невже? — Герміонині очі небезпечно зблиснули. — Якщо ти, Роне, аж три роки не помічав, що я — дівчина, то це не означає, що цього не помітив хтось інший.
Рон поглянув на неї. Тоді знов усміхнувся.
— Ну добре, добре, ми знаємо, що ти дівчина, — сказав він. — Цього вистачить? Підеш?
— Я ж тобі сказала! — розлютилася Герміона. — Я вже йду з іншим! — і подалася в напрямку дівочої спальні.
— Вона бреше, — категорично сказав Рон, провівши Герміону поглядом.
— Ні, не бреше, — тихо заперечила Джіні.
— Із ким же вона йде? — задерикувато спитав Рон.
— Я тобі не скажу, це її власна справа, — відказала Джіні.
— Що ж, — Рон був остаточно виведений з рівноваги, — це вже просто тупо. Джіні, ти підеш з Гаррі, а я…
— Я не можу, — сказала Джіні і стала червона, як буряк. — Я йду з Невілом. Він запросив мене, коли Герміона йому відмовила, і я подумала… нехай… Я б інакше не потрапила, бо я ще не в четвертому класі. — Вигляд у неї був нещасний. — Я піду, мабуть, повечеряю, — додала вона і, похнюпивши голову, вийшла крізь отвір за портретом.
Рон глянув на Гаррі округленими з подиву очима.
— Що це на них найшло? — запитав він.
Та Гаррі якраз помітив, що крізь отвір у вітальню залазять Парваті та Лаванда. От і настала мить для рішучої дії.
— Зачекай тут, — кинув він Ронові, устав і підійшов до Парваті:
— Парваті? Підеш зі мною на бал?
На Парваті напало хихотіння. Гаррі зачекав, коли воно вщухне, схрестивши в кишені мантії пальці.
— Добре, піду, — нарешті погодилася вона, страшенно засоромившись.
— Дякую, — Гаррі аж полегшало. — А ти, Лавандо, підеш з Роном?
— Вона йде з Шеймусом, — повідомила Парваті, і вони з Лавандою захихотіли ще дужче.
Гаррі зітхнув.
— А ти не знаєш, хто міг би піти з Роном? — спитав він, стишивши голос, щоб Рон нічого не почув.
— Може, Герміона Ґрейнджер? — сказала Парваті.
— Вона вже йде з іншим.
Парваті була вражена.
— Та ти що? З ким? — верескнула вона.
Гаррі знизав плечима.
— Поняття не маю, — сказав він. — То як бути з Роном?
— Гм… Думаю, моя сестра змогла б піти, — повільно протягла Парваті. — Ти знаєш — Падма… з Рейвенклову. Якщо хочеш, я її спитаю.
— Це було б чудово, — зрадів Гаррі. — Скажеш мені потім, добре?
Він повернувся до Рона, думаючи, що через цей бал набагато більше мороки, ніж він того вартий, і щиро сподіваючись, що ніс у Падми Патіл не перехняблений.
Розділ двадцять третій
СВЯТКОВИЙ БАЛ
Попри величезну кількість домашніх завдань, яких назавдавали четвертокласникам на канікули, Гаррі не мав настрою працювати після закінчення навчального півріччя. Тож тиждень перед Різдвом він разом з усіма розважався, як лише міг. Учнів у ґрифіндорській вежі було не менше, ніж під час навчання. Здавалося, що вежа аж поменшала через небувалий галас її мешканців. Канаркові заварні тістечка Фреда й Джорджа мали чималий успіх, і тому в перші дні канікул скрізь можна було зустріти оброслих пір’ям учнів. Але незабаром ґрифіндорці стали обачнішими, коли хтось їх чимось частував — щоб не з’їсти часом канаркове заварне. Тож Джордж зізнався Гаррі, що вони з Фредом зараз винаходять щось інше. Гаррі пообіцяв собі ніколи не брати у Фреда з Джорджем навіть крихти. Він пам’ятав, як Дадлі від їхніх цукерок рознесло язика.
Густий лапатий сніг падав на замок та навколишні землі. Світло–блакитна бобатонська карета скидалася на великий заморожений гарбуз, а Геґрідова халупа стала, мов пряникова хатинка з казки. Ілюмінатори дурмстрензького корабля затягло крижаною емаллю, снасті побіліли від інею. Ельфи–домовики перевершили самих себе, наготувавши смаженого й тушкованого м’яса та апетитних пудингів. І тільки Флер Делякур вдавалося знаходити причини для невдоволення.
127 
