Особенно,... 
92 
Пані, й вони пролізли крізь отвір за портретом до вітальні.
Жоден з них більше не згадував про Джіні чи Герміону; вони взагалі того вечора майже не розмовляли й мовчки полягали спати, думаючи кожен про своє.
Гаррі довго не міг заснути й дивився на завісу свого ліжка зі стовпчиками на кожному розі, намагаючись переконати себе, що його почуття до Джіні - суто братерські. Хіба ж вони не прожили ціле літо, неначе брат і сестра, граючи в квідич, дражнячи Рона й насміхаючись над Віл-лом і Флегмою? Він уже багато років знав Джіні… природно, він відчував обов'язок її оберігати… природно, хотів її пильнувати… хотів роздерти Діна на шматочки, бо той її цілував… ні… треба, мабуть, стримувати це занадто братерське почуття…
Рон голосно захропів.
«Вона Ронова сестра, - категорично сказав сам собі Гаррі. - Ронова сестра. Вона недоступна». Він нізащо не ризикуватиме дружбою з Роном. Трохи підбивши подушку, надаючи їй зручної форми, Гаррі приготувався поринути в сон, щосили проганяючи від себе думки про Джіні.
На ранок Гаррі прокинувся трохи збаламучений і спантеличений цілою низкою снів про Рона, що ганявся за ним з битою відбивача. Та ближче до полудня він радий був би мати справу з тим Роном зі снів, а не з реальним своїм другом, який поводився так, наче його ґедзь укусив, не тільки з Джіні й Діном, а й до Герміони, яку це боляче вразило, ставився з крижаною й презирливою байдужістю. Ба більше, за цю ніч Рона наче підмінили - новий гарячий і злісний хлопець кидався на всіх, наче вибухо-задий скрут. Гаррі цілісінький день намагався помирити Рона з Герміоною, та так і не зумів: урешті-решт Герміона пішла спати, тамуючи глибоке обурення, а Рон поплентався до хлопчачої спальні, насваривши кількох переляканих першокласників за те, що ті на нього подивилися.
На превелике розчарування Гаррі, ця незвична Ронова агресивність не вгамувалася за наступні кілька днів. Та найгірше було те. що вона збіглася зі ще більшим спадом його воротарської гри. Від цього він ставав ще войовничіший, отож на останньому тренуванні перед суботнім матчем Рон не лише не впіймав жодного м'яча, пробитого в його бік загоничами, а й так на всіх горлав, що довів Демелзу Робінс до сліз.
- Замовкни і дай їй спокій! - крикнув Пікс, на дві голови нижчий за Рона, зате з важкою биткою в руках.
- ДОСИТЬ! - заревів Гаррі, побачивши, які громи й блискавки метає на Рона Джіні; він вирішив утрутитися, доки ситуація ще під контролем, бо пам'ятав про її репутацію видатної майстрині з виконання закляття «Кажанячі шмарки». - Пікс, позбирай бладжери. Демелзо, заспокойся, ти сьогодні чудово грала. Роне… - він зачекав, поки всі віддалилися на безпечну відстань, а тоді сказав:
- Ти мій найкращий друг, але я тебе вижену з команди, якщо ти й далі будеш так з усіма поводитися.
На якусь мить Гаррі здалося, що Рон його вдарить, але сталося значно гірше: Рон раптом обвис на своїй мітлі; вся його войовничість вивітрилася й він сказав:
- Я йду з команди. Я повний нуль.
- Ти не нуль і нікуди ти не йдеш! - різко заперечив Гаррі. хапаючи Рона за мантію. - Коли ти в формі, тобі ніхто не може забити, але в тебе не все нормально з нервами!
- То ти хочеш сказати, що я ненормальний?
- Мабуть, що так!
Вони якусь мить сердито дивилися один на одного, а тоді Рон втомлено похитав головою.
- Я розумію, що ти вже не встигнеш знайти іншого воротаря, тому я завтра гратиму, але якщо ми програємо- а так воно й буде, - то я покину команду.
Ніякі вмовляння вже не помагали. За вечерею Гаррі намагався піднести Ронів дух, але Рон так затято плекав своє роздратування й обурення Герміоною, що нічого іншого не помічав. Згодом у вітальні Гаррі знову взявся за своє, навіть сказав, що вся команда буде страшенно пригнічена, якщо Рон піде, але команда, як на зло, зібралася в дальньому кутку, явно обсмоктуючи Ронові кістки й вовком зиркаючи в його бік. Потім Гаррі спробував зобразити гнів у надії пробудити в Ронові непокору й спротив, які йому знадобилися б для кращого захисту воріт, але ця хитрість мала такий самий успіх, що й підбадьорювання- Рон пішов спати у жахливому настрої.
Гаррі довго лежав у темряві й не засинав. Він не хотів програвати цей матч - не тільки тому, що це була його перша гра в ролі капітана, йому ще й кортіло перемогти Драко Мелфоя бодай у квідичі, якщо досі не зумів знайти доказів, які підтверджували б його підозри, що Драко - смертежер. Але якщо Рон гратиме так, як на останньому тренуванні, то їхні шанси на перемогу мізерні…
92 
