28 
- А що від них буває насправді?
- Найчастіше просто набуваєш неприємного жовтогарячого кольору, однак у кількох осіб по всьому тілу повискакували бородавки зі щупальцями. Наче в лікарні святого Мунґа й так мало роботи!
- Фред і Джордж люблять такі штуки, - завагалася місіс Візлі. - Ти не думаєш, що…
- Не думаю! - вигукнув містер Візлі. - Хлопці б такого не робили, особливо зараз, коли всі відчайдушно шукають хоч якогось захисту!
- То ти запізнився через ті видозмінні медалі?
- Та ні. До нас ще дійшли чутки про небезпечний відбивальний пристріт, насланий у районі «Слон і замок», та, на щастя, поки ми туди дісталися, магічний загін спецпризначення усе вже владнав…
Гаррі затулився рукою й нишком позіхнув.
- Спати, - миттю заявила місіс Візлі, від очей якої це не сховалося. - Я вже приготувала для тебе кімнату Фреда й Джорджа, житимеш там.
- Як, а вони де? - На алеї Діаґон, сплять у крихітній квартирці над своєю крамничкою жартів, бо мають багато роботи, - пояснила місіс Візлі.-Мушу сказати, що я спочатку була проти, але в них. здається, таки є діловий нюх! Ходімо, дорогенький, твоя валіза вже нагорі.
- На добраніч, містере Візлі, - попрощався Гаррі, відставляючи стільця. Криволапик легенько зіскочив з його колін і вислизнув з кухні.
- На добраніч, Гаррі, - відповів містер Візлі.
Коли вони виходили з кухні, Гаррі помітив, як місіс Візлі зиркнула на годинник у кошику для білизни. Усі стрілки були знову на позначці «смертельна небезпека».
Кімната близнюків була на третьому поверсі. Місіс Візлі націлила чарівну паличку на лампу, що стояла на столику біля ліжка, й та негайно спалахнула, заливаючи кімнату приємним золотавим світлом. Хоч на письмовому столі біля вікна стояла велика ваза з квітами, їхній аромат не міг перебити стійкий запах стрілецького пороху, як визначив його Гаррі. Підлога була завалена запечатаними картонними коробками без жодних позначок Серед них стояла й валіза Гаррі. Кімната нагадувала тимчасовий склад.
Гедвіґа привітала Гаррі радісним ухканням зі свого сідала на шафі, а тоді вилетіла у вікно; він знав, що вона хотіла його побачити перед тим, як вирушати на полювання. Гаррі сказав місіс Візлі «на добраніч», одягнув піжаму й ліг у ліжко. Відчув під наволочкою щось тверде. Понишпорив і знайшов липку фіолетово-помаранчеву цукерку, в якій упізнав батончика-блювончика. Усміхнувшись він перевернувся на бік і одразу заснув.
Минуло всього кілька секунд, як здалося Гаррі, і його розбудив гарматний залп, з яким розчинилися навстіж двері. Сівши на ліжку, він почув, як з шурхотом розсуваються штори: в очі боляче вдарило сліпуче сонячне світло.
Затуляючись однією рукою, другою він почав намацувати окуляри.
- Шотуттаке?
- А ми й не знали, що ти вже тут!-прокричав радісний голос і хтось ударив Гаррі по потилиці.
- Роне, не бий його - у дівчачому голосі чувся докір.
Гаррі нарешті знайшов окуляри і нап'яв їх на носа, але світло було таке яскраве, що він і далі майже нічого не бачив. Перед ним хиталася висока розмита тінь; він закліпав, і тінь помалу перетворилася на широко усміхненого Рона Візлі. -Усе кльово?
- Краще не буває, - Гаррі потер потилицю і знову впав на подушку - А в тебе?
- Непогано,-Рон підтяг картонну коробку й сів на неї - Коли ти тут з'явився? Мама оце аж зараз нам сказала!
- Десь о першій ночі.
- А з маґлами все гаразд? Вони до тебе добре ставилися?
- Як завжди, - відповів Гаррі, а Герміона тим часом сіла на краєчку ліжка. - Зі мною вони майже не розмовляли, але мені так навіть більше подобається. А як ти, Герміоно?
- Ой, та зі мною все добре, - сказала Герміона, уважно дивлячись на Гаррі, мов на хворого.
Він розумів, чим це викликано, але не мав найменшого бажання обговорювати Сіріусову смерть чи якісь інші скорботні теми, тому запитав:
- А котра вже година? Я що, пропустив сніданок?
- Про це не журись, мама тобі все принесе; вона вважає, що ти страшенно схуд, - закотив очі Рон. - То що там відбувалося?
- Нічого такого. Я собі нидів у тітки з дядьком.
- Ой, не треба понтів - скривився Рон. - Ти ж десь був з Дамблдором!
- Там не було нічого цікавого. Він хотів, щоб я йому допоміг умовити одного старого вчителя повернутися з пенсії. Такий собі Горацій Слизоріг.
- А-а, - Рон був помітно розчарований. -А ми думали…
Герміона застережливо зиркнула на Рона, і Рон на повній швидкості змінив курс.
- …ми так і думали, що нічого цікавого.
28 
