— Ні, це не пов’язано з розділом, — заперечила Герміона.
— То читаймо далі, — вишкірила свої гостресенькі зуби професорка Амбридж. — Якщо вас цікавить інше питання, то поговоримо про це наприкінці уроку.
— Я маю питання щодо цілей курсу, — не вгамовувалася Герміона.
Професорка Амбридж здивовано підняла брови.
— Ваше ім’я та прізвище?
— Герміона Ґрейнджер, — відповіла Герміона.
— Міс Ґрейнджер, мені здається, що цілі курсу сформульовано дуже чітко, треба лише уважно їх прочитати, — солодко, але рішуче промовила професорка Амбридж.
— Я не погоджуюся, — не вгавала Герміона. — Адже там нічого не написано про використання захисних заклять.
Запала коротка мовчанка, під час якої багато хто з учнів знову придивився до трьох цілей курсу, що й далі залишалися на класній дошці.
— Використання захисних заклять? — усміхнулася професорка Амбридж. — Мені просто неможливо уявити в нашому класі ситуацію, що вимагала б від вас використання захисних заклять, міс Ґрейнджер. На вас же ніхто не нападатиме під час уроків, правда?
— То ми не будемо використовувати чари? — вигукнув Рон.
— На моєму уроці учні піднімають руку, якщо бажають щось запитати, містере…
— Візлі, — підказав Рон, рвучко піднімаючи руку. Професорка Амбридж, широко всміхаючись, повернулася до нього спиною. Гаррі й Герміона теж миттю підняли руки. Мішкуваті очі професорки Амбридж ненадовго затрималися на Гаррі, а тоді застигли на Герміоні.
— Так, міс Ґрейнджер? Ви хочете запитати ще щось? — Так, — відповіла Герміона. — Основною метою захисту від темних мистецтв має, поза сумнівом, бути практичне застосування захисних заклять.
— Може, ви фахівець з питань освіти і пройшли міністерську підготовку, міс Ґрейнджер? — поцікавилася своїм лицемірно солодким голосом професорка Амбридж.
— Ні, але…
— В такому разі, боюся, ви не маєте достатньої кваліфікації, щоб визначати «основну мету» будь–якого уроку. Нашу нову навчальну програму розробили набагато старші й мудріші за вас чаклуни. Ви будете вивчати захисні закляття безпечним, позбавленим зайвого ризику способом…
— А яка з цього користь? — втрутився раптом Гаррі. — Якщо хтось на нас нападе, то без зайвого ризику не…
— Руку , містере Поттере! — нагадала професорка Амбридж. Гаррі рвучко підняв руку.
І знову професорка Амбридж миттю відвернулась, але тепер іще кілька учнів підняло руки.
— Ваше прізвище? — запитала в Діна професорка.
— Дін Томас.
— Слухаю, містере Томасе.
— Та я просто погоджуюся з Гаррі, — сказав Дін. — Якщо хтось на нас нападе, то без ризику не обійдеться.
— Я ще раз повторюю, — роздратовано всміхнулася Дінові професорка Амбридж, — невже ви гадаєте, що на моїх уроках на вас хтось нападе?
— Ні, але…
Професорка Амбридж не дала йому договорити. — Я б не хотіла критикувати методику навчання в цій школі, — почала вона з непереконливим усміхом на вустах, — але саме на цьому предметі вас залишали напризволяще з деякими безвідповідальними чаклунами, дуже безвідповідальними… вже не кажучи, — вона коротко й огидно реготнула, — про страшенно небезпечних покручів.
— Якщо ви маєте на увазі професора Люпина, — сердито вигукнув Дін, — то він був найкращий з усіх учи…
— Руку , містере Томасе! Як я вже казала… вас познайомили з надто складними, невідповідними для вашого віку смертельно небезпечними закляттями. Шляхом залякування вам втовкмачили в голови, що на вас мало не щодня нападатимуть темні сили…
— Неправда, — обурилася Герміона, — ми просто…
— Ви не підняли руки, міс Ґрейнджер!
Герміона підняла руку. Професорка Амбридж відвернулася.
— Я бачу, мій попередник не тільки виконував перед вами заборонені закляття. Він виконував їх на вас!
— І виявилося, що він маніяк! — люто вигукнув Дін. — Майте на увазі, що ми багато чого встигли навчитися,
— Ви не підняли руки , містере Томасе ! — цвірінькнула професорка Амбридж. — Так ось, на думку міністерства, теоретичних знань вам буде більш ніж достатньо для складання іспитів, що, врешті–решт, і залишається метою вашого перебування в школі. Ваше прізвище? — додала вона, дивлячись на Парваті, що тягла руку.
— Парваті Патіл. А хіба для отримання СОВ із захисту від темних мистецтв не треба буде виконувати практичних завдань? Хіба нам не треба буде показувати, що ми справді вміємо користуватися протизакляттями?