Последние отзывы

  39  

- Ще раз таке побачу - зв'яжу тобі пальці чарами, - обурилася вона.

- Мам, можна мені купити карликового пуха? - відразу запитала Джіні.

- Кого-кого?-насторожилася місіс Візлі.

- Дивись, вони такі гарнесенькі…

Місіс Візлі відступилася від вікна, щоб глянути на карликових пухів, і Гаррі, Рон та Герміона побачили крізь вікно Драко Мелфоя, що квапливо крокував вуличкою. Проминаючи «Відьмацькі витівки Візлів», він озирнувся. За кілька секунд рушив далі і вони втратили його з поля зору

- Цікаво, де його матінка?-спохмурнів Гаррі.

- Таке враження» що він від неї злиняв, - припустив

- А чому? - здивувалася Герміона.

Гаррі нічого не сказав, він напружено міркував. Нарциса Мелфой нізащо б не випустила дорогоцінного синочка з-під своєї опіки; Мелфой мусив дуже постаратися, щоб вирватися з її рук. Знаючи й ненавидячи Мелфоя, Гаррі зрозумів, що причина була серйозна.

Він роззирнувся. Місіс Візлі і Джіні схилилися над карликовими пухами. Містер Візлі захоплено розглядав колоду маґлівських мічених карт. Фред і Джордж обслуговували клієнтів. З того боку вікна Геґрід стояв до них спиною і пильно стежив за вулицею.

- Сюди, швиденько. - сказав Гаррі витягаючи з торби плащ-невидимку.

- Ой, Гаррі, я не знаю, - невпевнено глянула Герміона на місіс Візлі.

- Та швидше! - поквапив її Рон.

Вона ще мить вагалася, а тоді пірнула під плащ разом з Гаррі й Роном. Ніхто й не помітив, як вони щезли: усі були захоплені товарами близнюків. Гаррі, Рон і Герміона швидко протислися до дверей, та коли нарешті вийшли на вулицю, то Мелфой уже зник не менш успішно, ніж вони самі.

- Він ішов отуди, - пробурмотів Гаррі тихесенько, щоб Геґрід, який щось мугикав собі під ніс, їх не почув. - Пішли.

Вони подріботіли далі, зазираючи у вікна й двері крамничок, доки Герміона не вказала на щось попереду.

- Це ж він, здається? - зашепотіла вона. - Завертає; ліворуч?

- Нічого дивного, -прошипів Рон.

Мелфой озирнувся, а тоді шмигонув на алею Ноктерн і зник з очей.

- Швидше, бо загубимо його, - наддав ходи Гаррі.

- Буде видно наші ноги! - занепокоїлася Герміона, бо плащ унизу розвівався; з роками їм ставало значно важче ховатися під ним утрьох.

- Ну то й що, - нетерпляче буркнув Гаррі, - треба спішити!

Але на алеї Ноктерн, де процвітала торгівля темними мистецтвами, було безлюдно. Вони зазирали у вікна, але в жодній крамничці не було покупців. Гаррі припустив, що в ці небезпечні й підозрілі часи було б ризиковано відверто купувати подібні темні витвори… чи принаймні потрапляти комусь на очі під час такої спроби.

Герміона боляче вщипнула його за руку.

- Ой!

- Цс! Дивися! Він там! - видихнула вона йому у вухо.

Вони порівнялися з єдиною крамничкою на алеї Ноктерн, де колись бував Гаррі: «Борджин і Берке», у ній торгували широким асортиментом зловісних речей.

Там поміж стелажів з черепами і старезними пляшками стояв спиною до них Драко Мелфой; його було ледь видно за тією ж великою чорною шафою, у якій колись ховався Гаррі, щоб уникнути зустрічі з Мелфоєм та його батьком. Судячи з Мелфоєвих жестів, він щось жваво говорив. Власник крамниці, пан Борджин, згорблений чоловік з намащеним оливою волоссям, стояв навпроти Мелфоя. Його обличчя виражало дивне поєднання обурення й страху.

- Якби ж то нам почути, що вони говорять! - зітхнула Герміона.

- Зараз почуємо! - схвильовано прошепотів Рон. - Чекайте… чорт…

У нього випали з рук кілька коробочок, поки він нишпорив у найбільшій.

Дивіться, видовжені вуха!

- Супер! - зраділа Герміона, а Рон почав розкручувати Довжелезні струни тілесного кольору, підштовхуючи їх до дверей. - Ох, будемо сподіватися, що двері не занетурбовані…

- Ні! - засяяв Рон. - Послухайте!

Вони схилили докупи голови й уважно прислухалися до кінчиків струн, крізь які голосно й розбірливо зазвучав Мелфоїв голос, ніби хтось увімкнув радіо.

- …ти знаєш, як це, тіпа, відремонтувати?

- Можливо. - припустив Борджин тоном, що явно свідчив про його небажання брати на себе відповідальність. - Але мушу спочатку побачити. Чому б вам не принести це сюди?

- Не можу, - відмовився Мелфой. - Карочє, це має залишатися на своєму місці. Мені тільки треба, щоб ти сказав, що я повинен зробити.

Гаррі помітив, як Борджин нервово облизав губи.

- Не маючи змоги побачити, це буде дуже важко зробити, майже неможливо. Нічого не можу гарантувати.

- Не можеш?-перепитав Мелфой, і Гаррі знав, судячи з його тону, що він глузливо шкіриться. -А, може, тебе переконає оце?

  39