76 
Повірив. Тому й дзвонити не став. Розшукав ключ у кишені, у замок вставив.
А тут двері й відчинилися. Жанночка всміхається, ручки до Крупки тягне: — Ігорчику!.. Чому такий сумний? А я за тобою скучила. У ліжечко! У ліжечко! Ніякої вечері!
Ну, це вже було. Як Катерина переселилася до Крупчиних батьків, Жанноччині уроки кулінарії зійшли нанівець, але відсутність гарячої їжі вона з успіхом компенсувала гарячим тілом. Протестувала тільки Крупчина виразка. Крупка розкрив рота і вперше від дня знайомства із Жанночкою ляпнув таке, що та отетеріла:
— Пішла геть!
Відштовхнув Жанночку і побіг у кімнату.
— Ти мене розлюбив… — почала була Жанночка, але зметикувала: традиційні методи сьогодні не допоможуть.
Крупка тремтячими руками відчинив сейф, чого не робив уже давненько. Усе якось не до того було. Почуття, бач, заполонили.
Сейф світив порожниною. Крім пекторалі, з нього зникла колекція срібних монет, яку Крупка-молодший стягнув свого часу в батька-професора і якою пишався. А також…
— Жіночі грецькі прикраси, оберіг зі слонової кістки, нефритова фігурка Будди, срібна тарілка доби Наполеона… — Крупка вив од жаху. Пропало все.
Кинувся до полиць, ущент заставлених. Перший ряд старожитностей стоїть, а у глибині полиць… Порожньо.
— Божечку! Що це?! — заволав.
Поглядом навкруги — порожньо, порожньо… О! Жанночка стоїть. Крупка на неї — очима зболілими.
Жанночка цілком відповідала драматизмові моменту. Дурними питаннями не мучила, коників не викидала. Сувора, серйозна… Соратниця. — Ігоре… Треба йти до міліції.
— Якої… міліції?!
Жанночка лобика насупила — замислилася, значить. Потім у долоньки — лясь!
— Знаю… Знаю! — до Крупки. — Це Катерина… Тільки вона могла. Як полиці від пилу витирала, то все розглядала — не відірвати! А ти сам подумай… Жили ми собі й горя не знали. А як вона з'явилася…
— Гадаєш? — Крупка вхопився за Жанноччину думку, як утопаючий за соломинку.
— Нема ніяких сумнівів. Ти дуже довірлива людина. Привів додому бозна кого, дозволив жити. А вона ж — босота! У ґумових чоботях припхалася. Мабуть, продала безцінні скарби за безцінь.
— Пектораль!.. — Крупка повалився на диван і заплакав.
— Що?.. — обережно запитала Жанночка.
— Мою пектораль… Ширман купив усього за п'ять тисяч доларів. Їй ціна — півмільйона… Я цього не переживу.
Крупка-молодший ридма ридав на дивані. Жанночка кусала губи зі співчуття. Не втрималася — розплакалася. Вчасно. Крупка підвів голову, Жанночку до себе притис:
— Сонечко… Прости мені… Я, грішним ділом, подумав був…
— На мене?
— Ну… Я досі не можу повірити, що мене могла щиро покохати така неземна красуня, як ти…
— Не час стосунки з'ясовувати! — Жанночка тіпнула Крупку за плечі. — Іди до Катерини, Ігорчику! Може, ця сволота ще не все розпродала…
— Підеш зі мною? — попросив Крупка-молодший.
— Ні за що! Буду дім стерегти! — відказала хоробра Жанночка. — А раптом… Тут же ще стільки всього…
Крупка — у коридор. Жанночка — за ним:
— Стій! Сховай найцінніше до сейфа.
— Яка ти в мене розумниця! — Крупка поліз до полиць.
Жанночка шийку витягла — спостерігає. Крупка — за двері. Жанночка — до телефону…
Ігор Крупка увірвався до квартири батьків, коли Катерина була вже далеко.
— Де? Де вона? — з порога.
— Твоя протеже? — уточнила мама Тася.
— Де Катерина? — І до кімнати, де сам дівча отаборив. Порожньо.
— Да что случилось, Игоречек? — Тася синові.
— Вона мене обікрала! Де вона? Тася похитала головою й оголосила:
— Эта мерзавка пыталась совратить твоего отца!
— Де вона?! — загорлав Крупка-молодший.
— Сбежала! И нас тоже обокрала. Папиного мопса прихватила. Какая черная неблагодарность!
Крупка-молодший сів прямо на підлогу й завив.
— Ненавижу! Ненавижу! — чогось перейшов на російську.
— Что случилось? — визирнув із кабінету професор.
— Мерзавка, которая тебя совращала, обокрала Игоречка! — пояснила Тася. Схопилася за серце: — Где валидол?
— Куди вона пішла? — Ігор підвівся. Розгублено озирався, ніби Катя десь зовсім поряд.
— А кто ее знает?! Бродяжка и есть бродяжка, — сказала Тася. — Обедать будешь?
Крупка послав маму разом із батьком-професором під три чорти й вилетів на вулицю.
Мело. Присів на низький парканчик, де раніше сиділа Катерина.
76 
