ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Мода на невинность

Изумительно, волнительно, волшебно! Нет слов, одни эмоции. >>>>>

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>




  132  

Та схоже, він не єдиний кипів з люті. Професорка Трелоні кинула примірник «Оракула» на стіл між Гаррі й Роном і, стиснувши вуста, пішла далі. Наступного «Оракула» вона шпурнула на Шеймуса з Діном, мало не влучивши Шеймусові в голову, а останній — запустила з такою силою в груди Невілу, що той аж злетів з пуфика.

— До праці! — вигукнула професорка Трелоні пронизливим істеричним голосом. — Ви знаєте, що вам робити! Чи, може, я така погана вчителька, що ви навіть не навчилися відкривати підручники?

Учні спантеличено глянули на неї і перезирнулися між собою. Та Гаррі, здається, розумів, у чому річ. Коли професорка Трелоні, чиї вибалушені очі блищали від сердитих сліз, пішла до вчительського крісла з високою спинкою, він підсунувся до Рона й прошепотів: — Мабуть, отримала результати інспектування.

— Пані професорко, — тихим голосом звернулася Парваті Патіл (вони з Лавандою захоплювалися професоркою Трелоні). — пані професорко, чи щось… е–е… сталося?

— Сталося? — крикнула професорка Трелоні тремтячим від злості голосом. — Авжеж, ні! Мене, звісно, образили… про мене поширюють вигадки… висувають безпідставні звинувачення… але ні, нічого не сталося, авжеж, ні!

Здригаючись, вона набрала повні груди повітря й відвернулася від Парваті. З–під її окулярів бризнули злі сльози.

— А що казати. — задихалася вона. — про шістнадцять років вірного служіння… цього, очевидно, не помітили… але мене не образять, ніколи!

— Пані професорко, а хто саме вас образив? — боязко поцікавилася Парваті.

— Панівна верхівка! — драматично пояснила професорка Трелоні низьким тремтячим голосом. — Оті можновладці, чиї очі вкриті пеленою буденності, і їм недоступне те, що Бачу я, що Знаю я… авжеж, нас, провидців, завжди боялися, переслідували… така, на жаль, наша доля.

Вона ковтнула слину, витерла мокрі щоки краєчком шалі, а тоді витягла з рукава маленьку гаптовану носову хустинку й голосно висякалася, нагадавши Півза, коли він видає непристойні звуки, запхавши язика між губи.

Рон захихотів. Лаванда обурено на нього зиркнула

— Пані професорко, — сказала Парваті, — ви маєте увазі… професорку Амбридж?..

— Не згадуй мені про ту жінку! — вигукнула професорка Трелоні, зірвавшись на ноги і виблискуючи скельцями окулярів. Її намисто забрязкотіло на шиї. — Прошу всіх працювати далі!

Решту уроку вона ходила поміж учнями, ллючи сльози з–під окулярів, і бурмотіла під ніс якісь начебто погрози.

— …краще піти… яка зневага… іспитовий термін… ми ще побачимо… як вона сміє…

— Ви з Амбриджкою маєте щось спільне, — сказав тихенько Гаррі Герміоні, коли вони знову зустрілися на захисті від темних мистецтв. — Вона теж вважає Трелоні старою шахрайкою… Здається, вона дала їй іспитовий термін.

Тієї миті до кімнати зайшла Амбридж з чорним оксамитовим бантом на голові та виразом глибокого самовдоволення на лиці.

— Добрий день, учні.

— Добрий день, пані професорко Амбридж, — не в лад пробубоніли вони.

— Прошу заховати чарівні палички.

Але учні й не ворухнулися, бо й не витягали паличок з портфелів.

— Прошу знайти тридцять четверту сторінку «Теорії захисних чарів» і прочитати третій розділ — «Підстави для захисного реагування на магічний напад». Жодних…

— …зайвих розмов, — ледь чутно додали Гаррі, Рон і Герміона.

* * *

— Тренування з квідичу не буде, — глухим голосом повідомила Анжеліна, коли Гаррі, Рон і Герміона вернулися після вечері до вітальні.

— Та я ж не психував! — вигукнув Гаррі. — Анжеліно, я їй нічого не казав, клянуся…

— Та знаю, знаю, — пробелькотіла бідолашна Анжеліна. — Вона сказала, що мусить обміркувати.

— Що обміркувати? — розсердився Рон. — Слизеринцям вона дала дозвіл, а нам чому не дає?

Але Гаррі прекрасно розумів, що Амбридж дуже подобається погрожувати їм забороною на створення ґрифіндорської квідичної команди, і знав, що вона не захоче відмовлятися від такої потужної зброї.

— Тут є й позитивний для тебе бік, — утішила Герміона, — … матимеш час для Снейпового реферату!

— Який там позитивний бік! — відрізав Гаррі, а Рон здивовано глянув на Герміону. — Замість тренувань думати про настоянки?

Гаррі впав у крісло, неохоче витяг з портфеля реферат з настоянок і почав працювати. Було дуже важко зосередитися. Хоч він і знав, що Сіріус мав з’явитися в каміні значно пізніше, але про всяк випадок постійно зиркав у вогонь. У вітальні було страшенно гамірно, бо Фред і Джордж нарешті вдосконалили якийсь складник свого «Спецхарчування для спецсачкування», і тепер по черзі демонстрували його дію захопленій і галасливій юрбі.

  132