Последние отзывы

  180  

Двоє старших чоловіків — надто старі, щоби бути солдатами — відкотили якесь складне на вигляд обладнання з місця кислотного експерименту, котрий проводився тричі підряд. Барбі подумав, що ці двоє, ймовірно науковці з НАСА, робили якісь спектрографічні аналізи. Чи намагалися. Протигази, що були на їхніх лицях під час аналітичних процедур, вони зсунули собі на тім'я, де ті тепер стирчали, немов якісь дивацькі капелюшки. Барбі міг би спитати в Кокса, що саме мусили показати ті тести, і Кокс навіть міг би дати йому пряму відповідь, але Барбі теж почувався пригнічено.

Угорі жменька останніх рожевих метеоритів промайнула небом.

Лісса показала пальцем у бік Східного Честера:

— Я ніби чула щось схоже на постріл. А ви?

— Може, автомобільний вихлоп чи якийсь хлопець запустив пляшкову ракету^[257], — одізвалася Джулія. Вона теж була втомлена й зблякла. Раз, коли вже стало ясно, що експеримент — точніше кажучи, випробування кислоти — не дав результатів, Барбі помітив, як вона витирає з очей сльози. Щоправда, це не завадило їй знімати весь процес своїм «Кодаком».

До них, відкидаючи в світлі верхніх прожекторів дві протилежні тіні, підійшов Кокс. Він махнув у той бік, де на Куполі нещодавно були намальовані двері.

— Здається, ця пригода коштувала американським платникам податків три чверті мільйона доларів, і це не враховуючи тих видатків, що пішли на розробку цієї рідини. Котра вижерла фарбу, але більше нічого нахер не змогла зробити.

— Слідкуйте за своїми висловами, полковнику, — промовила Джулія лише з тінню посмішки на губах.

— Дякую, мадам редакторка, — кисло вклонився Кокс.

— А ви дійсно вірили, що ця штука подіє? — спитав Барбі.

— Ні, але я також ніколи не вірив, що доживу, щоб побачити людину на Марсі, а от росіяни кажуть, ніби збираються послати туди команду з чотирьох людей у 2020 році.

— О, авжеж, — підхопила Джулія. — Марсіяни почули про це і вже нервуються.

— Якщо так, вони нервуються не через ту країну, — сказав Кокс… і Барбі помітив щось нове в його очах.

— Звідки така певність, Джиме? — спитав він м'яко.

— Прошу?

— Що Купол встановили космічні прибульці.

Джулія зробила два кроки вперед. Обличчя в неї було бліде, очі горіли.

— Розказуйте нам все, що знаєте, чорти вас забирай!

Кокс підняв руку.

— Стоп. Ми не знаємо нічого. Хоча є теорія. Так. Марті, ходіть-но сюди.

Один із тих літніх джентльменів, що проводили тести, підійшов до Купола. У руці за ремінець він тримав свій протигаз.

— Як ваші аналізи? — запитав Кокс і, побачивши, що той вагається, додав: — Говоріть вільно.

— Ну… — знизав плечима Марті. — Сліди мінералів. Забруднювачів ґрунту й повітря. А так — нічого більше. За даними спектрального аналізу, цієї штуки тут нема.

— А як щодо HY-908? — спитав Кокс, а потім обернувся до Барбі й жінок. — Це кислота.

— Вона зникла, — сказав Марті. — Ця штука, котрої тут нема, її поглинула.

— А таке можливо, з огляду на ваші знання?

— Ні. Але Купол також неможливий, з огляду на наші знання.

— І це наводить вас на думку, що Купол може бути творінням якоїсь форми життя, котра має кращі знання в царині фізики, хімії, біології, усього на світі? — Марті знову завагався, і Кокс повторив раніше ним сказане: — Говоріть вільно.

— Це одна версія. Інша — що його встановив якийсь земний супернегідник. Живий Лекс Лютор^[258]. Або це робота якоїсь із країн-ренегатів, типу Північної Кореї.

— Котра не похвалилася про свою причетність? — скептично спитав Барбі.

— Я схиляюся до прибульців, — сказав Марті, постукавши по Куполу не здригнувшись, він уже раніше отримав від нього електричний удар. — Так само, як і більшість дослідників, котрі зараз працюють по темі. Якщо це можна так назвати, бо насправді ми не робимо нічогісінько. Правило Шерлока: якщо відкинути неможливе, залишиться відповідь, якою б вона не була неймовірною.

— А хіба хтось чи щось приземлилися в літаючій тарілці й вимагали, щоб їх провели до тутешнього вождя? — спитала Джулія.

— Ні, — відповів Кокс.

— А ви знали б, аби таке трапилося? — спитав Барбі й подумав: «Ми насправді дискутуємо на цю тему чи мені це сниться?»

— Ця річ може бути метеорологічного, — почав Марті. — Чорт, навіть біологічного походження — може бути живою. Існує ще й така теорія, що це якийсь гібрид кишкової палички.

  180