Особенно,... 
73 
— Снейп міг послати Фінеаса Ніґелуса обстежити наш будинок, — пояснила Герміона Ронові, сідаючи. — Нехай спробує, бо тепер Фінеас Ніґелус нічого не побачить, крім нетрів моєї сумочки.
— Добре придумала! — вражено похвалив її Рон.
— Дякую, — всміхнулася Герміона, підсуваючи до себе суп. — Ну, Гаррі, що там ще сьогодні сталося?
— Нічого, — відповів Гаррі. — Я годин сім стежив за міністерством, її ніде не було. Але бачив твого тата, Роне. Вигляд у нього непоганий.
Рон схвально кивнув. Вони вирішили, що це небезпечно — встановлювати контакт з містером Візлі, коли він заходить чи виходить з міністерства, бо він завжди оточений іншими працівниками. Та все ж було дуже приємно побачити його бодай отак мигцем, хоч було зрозуміло, що всередині він увесь напружений і стривожений.
— Тато завжди казав, що найчастіше працівники міні стерства добираються на роботу за допомогою порошку флу, — сказав Рон. — Ось чому ми ніколи не бачили Амб— риджку, бо вона не ходить пішки, вважає, що занадто по важна для цього.
— А як там ота смішна стара відьма й чарівничок у темно—синій мантії? —поцікавилася Герміона. —Ага, той тип з технічної служби, — додав Рон.
— А звідки ти знаєш, що він працює в їхній технічній службі? — здивувалася Герміона, а її ложка з супом зависла в повітрі.
— Тато казав, що в тій службі всі носять темно—сині мантії.
— А ти нам такого не казав!
Герміона відклала ложку й підсунула до себе гору нотаток і карт, що їх переглядала з Роном тоді, як на кухню зайшов Гаррі.
— Тут ніде немає про темно—сині мантії, нічогісінько! — вигукнула вона, гарячково гортаючи аркуші.
— Та яке це має значення?
— Роне, тут усе має значення! Якщо ми хочемо проник нути в міністерство і не потрапити нікому на очі, коли там неодмінно чатуватимуть на всіх непроханих гостей, то має значення кожна найдрібніша деталь! Ми вже стільки про це говорили! Який сенс у всіх цих розвідувальних вилазках, якщо ти не вважаєш за потрібне сказати нам…
— Та досить, Герміоно, ну забув я одну дрібничку… —Ти хоч розумієш, що зараз, мабуть, у цілому світі немає для нас небезпечнішого місця, ніж міністерство ма…
— Думаю, нам треба це зробити завтра, — урвав її Гаррі. Герміона завмерла на півслові з відвислою щелепою. Рон
захлинувся супом.
— Завтра? — перепитала Герміона. — Ти серйозно, Гаррі?
— Серйозно, — підтвердив Гаррі. — Навряд чи ми підготу ємося до цього краще, хоч би й місяць простовбичили біля входу в міністерство. Що довше будемо затягувати, то далі опиниться медальйон. Цілком можливо, що Амбридж і так уже закинула його кудись під три чорти. Він же не відкрива ється.
— Хіба що, —зауважив Рон, — додумалась, як його відкрити і тепер стала скажена.
— Різниці ніхто не помітить, бо вона й так була зла, як мегера, — знизав плечима Гаррі.
Герміона закусила губу, занурившись у роздуми.
— Ми знаємо, що важлива кожна дрібничка, — Гаррі звер тався до Герміони. — Знаємо, що в міністерстві тепер заборонено являтися чи роз'являтися. Знаємо, що лише найвищим посадовцям міністерства дозволено під'єднувати свої будинки до мережі порошку флу, бо Рон чув, як нарікали на це два невимовники. Ми приблизно знаємо, де розташований кабінет Амбриджки, бо ти підслухала, що казав той бородатий тип своєму напарникові…
— "Я буду на першому рівні Долорес хоче мене бачити…", — негайно процитувала Герміона.
— Точно, —кивнув Гаррі. — І ще ми знаємо, що потрапити туди можна за допомогою тих смішних монеток чи жетонів, бо я бачив, як одна відьма позичала їх у іншої…
— Але ж у нас їх нема!
— Якщо задум спрацює, то будемо мати, — незворушно відказав Гаррі.
— Не знаю, Гаррі, не знаю… так багато речей, які можуть нам усе перекапустити, стільки залежатиме від щасливого збігу обставин…
— Але це все не зміниш, навіть якщо готуватися три місяці, — стояв на своєму Гаррі. — Пора вже діяти.
Він бачив по обличчях Рона й Герміони, що вони бояться. Він і сам не був особливо впевнений, проте не сумнівався, що настав час втілювати їхній задум у життя.
Уже місяць вони по черзі одягали плащ—невидимку і шпигували за головним входом у міністерство, яке Рон, завдяки містерові Візлі, добре знав ще змалку. Вони стежили за міністерськими працівниками, підслуховували їхні розмови і поступово з'ясували, наприклад, хто щодня приходить на роботу сам і в точно визначений час. Інколи щастило крадькома вихопити з чийогось портфеля свіжий номер "Щоденного віщуна". Помалу в них назбиралося багатенько ескізів карт та різних записів — і все це зараз лежало перед Герміоною.
73 
