Особенно,... 
167 
Герміона була така перелякана, коли брала в руки чарівну паличку, ніби та могла її вжалити чи вкусити.
— Мені вона не подобається, — сказала вона ледь чутно. — Страшенно не подобається. Вона якась чужа і не пасує мені… це ніби частинка Белатриси.
Гаррі не міг не пригадати, як Герміона колись не сприймала його нарікань на тернову чарівну паличку, твердячи, що то він собі вигадує, ніби вона діє гірше за його власну, і радила просто більше тренуватися. Але він вирішив не дратувати Герміону її ж власними порадами — вечір перед нападом на "Ґрінґотс" був не найкращим часом для сварок.
— Може, вона тобі допоможе ввійти в цю роль, — сказав Рон. — Уяви, що ця чарівна паличка понавитворяла!
— Отож бо й воно! — вигукнула Герміона. — Це та паличка, якою катували Невілових маму й тата і хтозна—скільки інших людей! Це паличка, якою вбили Сіріуса!
Гаррі про це якось не подумав. Глянув на чарівну паличку, і раптом відчув жорстоке бажання її зламати, розрубати Ґрифіндоровим мечем, що стояв при стіні за його спиною.
— Мені так не вистачає моєї чарівної палички, — пожалілася Герміона. — Якби ж містер Олівандер зробив і мені нову паличку.
Містер Олівандер прислав того ранку нову чарівну паличку Луні. Луна за будинком на галявині саме випробовувала її можливості під промінням пообіднього сонця. Дін, чарівну паличку в якого забрали хапуни, похмуро спостерігав.
Гаррі подивився на чарівну паличку з глоду, що раніше належала Драко Мелфоєві. Він був приємно здивований, коли з'ясував, що вона виконувала його накази, принаймні, не гірше, ніж це робила Герміонина чарівна паличка. Пригадуючи, що розповідав їм Олівандер про таємниці функціонування паличок, Гаррі подумав, що розуміє, чому Герміоні не дається чужа паличка — вона не завоювала прихильність горіхової чарівної палички, бо не відібрала її в Белатриси особисто.
Відчинилися двері, і до кімнати зайшов Ґрипхук. Гаррі машинально вхопився за руків'я меча й підсунув його ближче до себе. Відразу ж і пошкодував — ґоблін явно помітив цей його порух. Намагаючись загладити неприємну ситуацію, Гаррі сказав:
— Ґрипхук, ми щойно востаннє все перевірили і попросили Вілла й Флер, щоб завтра не вставали і нас не відпроваджували.
Друзі на цьому наполягали, бо Герміона мусила перетворитися на Белатрису ще до відбуття, а що менше Вілл і Флер знатимуть чи підозрюватимуть про їхні справжні наміри, то краще. Заодно й пояснили, що не планують повертатися. Оскільки старий Перкінсів намет пропав того вечора, коли їх упіймали хапуни, Вілл позичив їм інший. Герміона поклала його у вишиту бісером сумочку, яку, на превеликий подив Гаррі, вберегла від хапунів, просто запхнувши її собі в шкарпетку.
Хоч йому й не вистачатиме Вілла, Флер, Луни та Діна, не кажучи вже про побутові вигоди, якими вони насолоджувалися останні тижні, Гаррі все ж прагнув нарешті вирватися з цього вимушеного ув'язнення в "Мушлі". Він втомився безкінечно уникати підслуховувань і постійно нидіти у цій крихітній темній спальні. А понад усе Гаррі прагнув позбутися Ґрипхука. Одначе коли і як саме вони розлучаться з ґобліном, не віддаючи йому Ґрифіндорів меч, він не знав.
Було нелегко це спланувати, бо ґоблін зрідка залишав Гаррі, Рона й Герміону довше, ніж на п'ять хвилин.
— Мама могла б у нього повчитися, — скрипів зубами Рон, коли ґоблінові хирляві довгі пальці знову з'являлися у дверях. Пам'ятаючи Біллове попередження, Гаррі не міг не запідозрити Ґрипхука в тому, що той постійно чатує за ними, остерігаючись, щоб його не ошукали. Герміона так завзято не схвалювала майбутньої хитрості з мечем, що Гаррі облишив спроби залучити її до обговорення всіх нюансів операції. А коли їм щастило на кілька секунд побути без Ґрипхука, Рон не міг вигадати нічого кращого, ніж просто казати:
— Е, та якось воно буде, старий.
Тієї ночі Гаррі спав погано. Лежачи під ранок з розплющеними очима, він згадав, як почувався в ніч перед проникненням у Міністерство магії. Був він тоді сповнений рішучості і радісного збудження. А тепер його постійно гризли нав'язливі сумніви. Гаррі не міг позбутися страху, що в них нічого не вийде. Вш переконував сам себе, що план у них надійний, що Ґрипхук добре передбачив усі можливі небезпеки, що вони готові до будь—яких ускладнень на своєму шляху, а проте й далі відчував тривогу. Чув, як вовтузиться в ліжку Рон, і був упевнений, що йому теж не спиться, та оскільки вони спали в кімнаті утрьох з Діном, Гаррі не подавав голосу.
167 
