Особенно,... 
70 
- Діфіндо! Обкладинка відлетіла. Гаррі повторив ту саму операцію з новою книжкою (Герміона була вражена). Потім поміняв палітурки місцями, ще раз ударив по них і сказав:
- Репаро!
Тепер Принців підручник був замаскований під нову книжку, а щойно отриманий примірник з «Флоріш і Блотс» нагадував якусь реліквію з букіністичної книгарні.
- Я віддам Слизорогові нову книжку. Він нічого не скаже, вона ж коштує дев'ять ґалеонів.
Герміона сердито й несхвально підібгала губи, але її увагу відвернула третя сова, що сіла біля неї з сьогоднішнім числом «Щоденного віщуна». Вона швиденько розгорнула газету й пробігла очима першу шпальту.
- Хтось із знайомих помер? - безтурботно запитав Рон; він так робив щоразу, як Герміона розгортала газету.
- Ні, але були нові напади дементорів, - відповіла Герміона. - І один арешт.
- Прекрасно. І хто ж попався? - поцікавився Гаррі, сподіваючись, що це Белатриса Лестранж.
- Стен Шанпайк, - сказала Герміона.
- Що? - вражено перепитав Гаррі.
- «Стен Шанпайк, кондуктор популярного серед чаклунів транспортного засобу «Лицарський автобус», був заарештований за підозрою у смертежерській діяльності 21'річного містера Шанпайка було взято під варту вчора ввечері після штурму його будинку в Клетемі…»
- Стен Шанпайк-смертежер? - повторив Гаррі, пригадуючи прищавого молодика, з яким познайомився три роки тому. - Не може такого бути!
- Його могли заклясти «Імперіусом», - розважливо припустив Рон.-Усе могло бути.
- Щось на це не схоже. - засумнівалася Герміона, читаючи далі. -Тут пишуть, що його заарештували після того, як підслухали в шинку його розмову про таємні плани смертежерів. - Вона стурбовано глянула на друзів. - Якби він був під дією «Імперіуса», то навряд чи сидів би й пліткував про їхні плани.
- По-моєму, він просто прикидався, що знає більше, ніж насправді, - припустив Рон. - Це часом не той тип, що запевняв, ніби має стати міністром магії, коли залицявся до віїл?
- Та той, той, - підтвердив Гаррі. - Не розумію, що вони там думають, сприймаючи Стена всерйоз.
- Можливо, просто напускають туману, імітуючи бурхливу діяльність. - спохмурніла Герміона. - Люди налякані… ви знаєте, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх додому? А Луїзу Міджен уже відправили. Вчора по неї приїжджав батько.
- Що?! - витріщився на Герміону Рон. - Та в Гоґвортсі ж безпечніше, ніж у них удома! У нас тут аврори і додаткові захисні закляття, а ще Дамблдор!
- Не думаю, що він перебуває тут постійно, - ледь чутно сказала Герміона, дивлячись поверх «Віщуна» на вчительський стіл. - Невже ви не помічали? На тому тижні його місце було майже завжди порожнє, як і Геґрідове.
Хлопці глянули на вчительський стіл. Директорове крісло й справді було порожнє. Замислившись над цим, Гаррі пригадав, що після приватного уроку тиждень тому він Дамблдора не бачив.
- Думаю, він покинув школу, щоб уладнати якесь питання з Орденом, - тихенько припустила Герміона. - Виходить… ситуація серйозна?
Хлопці не відповіли, але Гаррі знав, що вони думають про одне й те саме. За день до того стався жахливий випадок, коли Анну Ебот викликали з уроку гербалогії й повідомили, що її матір знайшли мертву. Після того Анни не бачили.
Коли вони хвилин за п'ять повставали з-за ґрифіндорського стола й подалися на квідичне поле, то пройшли повз Лаванду Браун і Парваті Патіл, Пригадуючи, як Герміона казала, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх з Гоґвортсу, Гаррі нітрохи не здивувався, що ці дві найкращі подруги сумно про щось перешіптувалися. Але його вразило, що коли повз них проходив Рон, Парваті раптом штурхнула Лаванду, а та озирнулася й сяйнула Ронові широкою усмішкою. Рон кліпнув очима, а тоді теж невпевнено всміхнувся. Хода його миттю набрала поважності, він пихато випнув груди. Гаррі ледве стримався від спокуси розсміятися, бо Рон же не сміявся, коли Мелфой розбив Гаррі носа.
Аж до самого стадіону їх супроводжувала холодна мжичка; Герміона йшла непривітна й стримана, а коли подалася на трибуни шукати вільного місця, то навіть не побажала Ронові успіху.
Як і очікував Гаррі, проби тривали цілісінький ранок. З'явилася чи не половина ґрифіндорського гуртожитку - від першокласників, які нервово стискали в руках старі жахливі шкільні мітли, до семикласників, що грізно височіли над усіма. Серед них був і кремезний юнак з цупким волоссям. Гаррі відразу згадав, що бачив його у «Гоґвортськім експресі».
70 
