Особенно,... 
131 
А Лаванда тим часом підсувалася до нього бочком, щоб побалакати про Рона. Це втомлювало Гаррі не менше за квідичні лекції Маклаґена. Спочатку Лаванда обурилася, що їй не повідомили, коли Рон опинився в лікарні, - «Це ж я його дівчина!». - але пізніше вона, на жаль, вирішила вибачити Гаррі таку забудькуватість, зате постійно заводила з ним нескінченні бесіди про Ронові почуття, і Гаррі ніяк не міг від неї відкараскатись.
- Слухай, запитай про все у Рона сама, - запропонував Гаррі після довжелезного допиту, влаштованого Лавандою, яка бажала знати все, до найменших деталей: від того, якої думки Рон про її нову вечірню мантію, - до того, чи Рон, на думку Гаррі, вважає свої стосунки з Лавандою «серйозними».
- Та він же завжди спить, коли я його відвідую! - пожалілася Лаванда.
- Справді? - здивувався Гаррі, бо щоразу, як він при ходив до лікарні, Рон бував аж занадто жвавий: цікавив ся новинами про сварку між Дамблдором і Снейпом і не забував сказати щось ущипливе про Маклаґена.
- А Герміона Ґрейнджер і досі його відвідує? - зненацька поцікавилася Лаванда.
- Мабуть, так. Вони ж друзі, - зніяковів Гаррі.
- Ой, не сміши мене - «друзі», - зневажливо скривилася Лаванда. - Відколи він почав зі мною зустрічатися, вона не розмовляла з ним тижнями! А тепер, мабуть, ви рішила помиритися, бо він став такий цікавіш…
- Ти вважаєш, що отруюватися аж так цікаво? - здивувався Гаррі. - Ну, як собі знаєш… вибач, мушу бігти… Маклаґен хоче поговорити зі мною про квідич. Гаррі боком штовхнув двері, що прикидалися суцільною стіною, і побіг найкоротшим шляхом до класу настійок. де, на щастя, його не могли вже переслідувати ні Лаванда, ні Маклаґен.
Уранці перед квідичним матчем з Гафелпафом Гаррі, перш ніж іти на стадіон, забіг до лікарні. Рон був дуже схвильований-мадам Помфрі не дозволяла йому йти на гру. побоюючись, що це його занадто розбурхає.
- Ну і як там справляється Маклаґен?-нервово поцікавився він у Гаррі, забувши, мабуть, що питав про це вже двічі.
- Я тобі вже казав, - терпляче пояснив Гаррі, - навіть якби він був гравцем світового класу, і то я не тримав би його в команді. Він постійно підказує, що кому робити, вважає, що на кожній позиції зіграв би краще за всіх. Я вже не дочекаюся, коли його позбудуся. До речі, про те, як когось позбуватися, -додав Гаррі, встаючи й беручи свою «Вогнеблискавку», - може, досить прикидатися сплячим, коли до тебе приходить Лаванда? Вона мене вже до печінок дістала.
- О, - зніяковів Рон. -Ага. Добре.
- Якщо не хочеш більше з нею зустрічатися, то так їй і скажи, - порадив Гаррі.
- Так… але це не так просто, - промимрив Рон. Якусь мить він помовчав. - А Герміона перед матчем заскочить? -запитав ніби між іншим.
- Ні, вони з Джіні вже на стадіоні.
- Он як, - спохмурнів Рон. - Ясно. Ну, ні пуху ні пера. Покажи, де раки зимують тому Макла… тобто Смітові.
- Спробую, - пообіцяв Гаррі, кладучи мітлу на плече. - Побачимося після матчу.
Він побіг безлюдними коридорами; усі учні були вже за стінами школи - або сиділи на трибунах, або йшли до них. Пробігаючи повз вікна, Гаррі визирав надвір, щоб визначити, який сьогодні буде вітер. Аж тут якийсь шум попереду змусив його повернути голову; він побачив Мелфоя, що крокував йому назустріч у супроводі двох надутих, мовби ображених, дівчат. Уздрівши Гаррі, Мелфой на мить зупинився, а тоді холодно реготнув і попрямував далі.
- Куди йдеш? - вимогливо запитав Гаррі.
- Так я тобі, Поттере, й сказав. Карочє, не твоє собаче діло, - глузував Мелфой. - Біжи-біжи, там уже всі ждуть, тіла, капітана-обранця… хлопчика, що виграв… чи як там тебе, блін, ще тепер називають.
Одна дівчина неохоче захихотіла. Гаррі глянув на неї. Вона зашарілася. Мелфой обминув Гаррі й пішов. Дівчата подріботіли за ним. Трійця завернула за ріг і зникла.
Гаррі завмер на місці, втупившись поглядом туди, де щойно були ці троє. Сказитися можна! Він і так уже ледве встигає на гру, але ж Мелфой явно кудись таємно скрадається, поки в школі нікого нема - найкращий для Гаррі момент з'ясувати, що ж робить Мелфой. Спливали секунди, а Гаррі стояв і дивився…
- Де ти був? - крикнула Джіні, коли Гаррі влетів у роздягальню. Уся команда була вже в формі й напоготові; відбивачі Кут і Піке нервово постукували себе по ногах битками.
- Зустрів Мелфоя. - тихенько пояснив їй Гаррі, натягуючи через голову яскраво-червону форму.
- І що?
- І хотів з'ясувати, що він робить у замку з двома по дружками, коли всі тут… -Хіба це зараз має значення?
131 
