20 
— Але ж якщо хата завалилася…
— Вони не тримали грошей у хаті, хлопче! Отож спершу ми зайдемо до "Ґрінґотсу". Це банк для чарівників. З'їж трохи ковбаски, вона й холодна непогана. До речі, я б си не відмовив і від кавальчика вчорашнього торта.
— Чарівники мають банки?
Тілько один. "Ґрінґотс". Ним керуют ґобліни.
Ковбаса, яку тримав Гаррі, випала йому з рук.
— Ґобліни?
— Так, і тому тілько божевільний спробує грабувати його. Затям, Гаррі: ніколи не чіпай ґоблінів. "Ґрінґотс" — найбезпечніше місце в світі, окрім хіба Гоґвортсу. До речі, мені однаково треба навідати "Ґрінґотс". Дамблдор попросив залагодити деякі справи. — Геґрід гордо випнув груди. — Найважливіше він переважно доручає мені, — знайти тебе, щось узяти в "Ґрінґотсі"… Ти вже готовий? То рушаймо!
Гаррі вийшов з халупи слідом за Геґрідом. Небо прояснилося, море мерехтіло під сонячним промінням. Човен, що його позичив дядько Вернон, стояв біля берега, проте в човні після бурі зібралося чимало води.
— Як ви сюди дісталися? — запитав Гаррі, не помітивши ніде іншого човна.
— Прилетів, — відповів Геґрід.
— Прилетіли?
— Атож, але назад попливемо човном. Я вже знайшов тебе і не маю си права користати чарами.
Вони залізли до човна, а Гаррі дивився на Геґріда, намагаючись уявити, як той летить.
— Але веслувати було би встидно, — сказав Геґрід, знову спідлоба зиркнувши на Гаррі. — Якби я… е-е… трошки всьо пришвидшив, чи міг би ти не згадувати про це в Гоґвортсі?
— Звичайно, — відповів Гаррі, якому не терпілося побачити нові чари.
Геґрід знову витяг рожеву парасольку, двічі вдарив нею по борту, і човен помчав до берега.
— А чому тільки божевільний може піти грабувати "Ґрінґотс"? — поцікавився Гаррі.
— Заклинання… замовляння, — пояснив Геґрід, розгортаючи газету. — Кажуть, сейфи там охороняють дракони. А ще треба знайти дорогу: "Ґрінґотс" лежить під Льондоном на глибині сотень миль. Глибше, ніж метро. Можна си вмерти з голоду, намагаючись звідти вийти, навіть як пощастит щось украсти.
Гаррі сидів, міркуючи над цими словами, а Геґрід переглядав газету "Щоденний віщун". Гаррі навчився від дядька Вернона, що, коли хтось гортає газету, краще його не чіпати, але втриматись було годі, ще ніколи в житті він не мав так багато запитань.
— О, маєш! Міністерство магії, як завжди, все наплутало, — пробурмотів Геґрід, перегортаючи сторінку.
— А що, існує Міністерство магії? — не зміг не запитати Гаррі.
— А запевно, — відказав Геґрід. — Вони, звичайно, хотіли, щоб міністром був Дамблдор, але він си ніколи не покине Гоґвортсу, тож посаду дістав старий Корнеліус Фадж. Телепень, якого світ не видів! Щоранку посилає Дамблдорові сов і прохає поради.
— А що робить Міністерство магії?
— Ну, передусім намагається приховати від маґлів, що в країні й досі є відьми та чаклуни.
— Навіщо?
— Навіщо? Таж тоді, Гаррі, всім закортит вирішити свої проблеми чарами. Ні, нехай си нам дадуть спокій.
Тієї миті човен легенько торкнувся берега.
Геґрід склав газету, і вони кам'яними східцями вийшли на вулицю. Поки вони прямували містечком до вокзалу, на Геґріда задивлялися всі перехожі. І Гаррі, в принципі, їх розумів. Адже Геґрід не тільки був удвічі за них вищий, а й чіплявся до звичайнісіньких речей, як-от лічильників на пар-кувальних майданчиках, вигукуючи:
— Диви, Гаррі? Чого тілько ті маґли не вигадают, га?
— Геґріде, — насилу переводячи подих, мовив Гаррі, що намагався не відставати, — то ви казали, що в "Ґрінґотсі" є дракони?
— Та ніби так кажут, — відповів Геґрід. — От би мені дракончика!
— Дракончика?
— Я змалку про нього мрію… О, вже прийшли.
Вони опинилися на вокзалі. Поїзд до Лондона вирушав за п'ять хвилин. Геґрід, нічого не тямлячи в тих, за його словами, "маґлівських" грошах, дав Гаррі кілька банкнот, щоб той купив квитки.
Люди в поїзді ще більше витріщалися на них. Геґрід сів на два місця зразу й почав плести шпицями щось подібне до жовтого циркового шатра.
— Не загубив листа, Гаррі? — запитав він, рахуючи петлі.
Гаррі витяг з кишені конверт.
— Файно, — кивнув Геґрід. — Там є список усіх причандалів.
Гаррі розгорнув ще один аркуш, якого не зауважив уночі, і прочитав:
- ГОҐВОРТСЬКА ШКОЛА ЧАРІВ І ЧАКЛУНСТВА
- Форма: Учням першого року навчання необхідно мати:
- 1. Три комплекти звичайних робочих мантій (чорних).
- 2. Один звичайний повсякденний гостроверхий капелюх (чорний).
- 3. Одну пару захисних рукавиць (з драконячої шкіри або подібного до неї матеріалу).
- 4. Одну зимову мантію (чорну, зі срібними застібками). Зверніть, будь ласка, увагу: увесь учнівський одяг повинен мати бірки з іменами.
- Підручники:
- Всі учні повинні мати по одному примірнику таких книжок: "Стандартна книга заклинань" (1-ий курс) Міранди Ґошоук. "Історія магії" Батільди Беґшот. "Магічна теорія" Адальберта Вофлінґа. "Початковий курс трансфігурації" Емеріка Свіча. "Тисяча магічних трав і грибів" Філіди Спор. "Магічні зілля й настійки" Арсеніуса Джиґера. "Чарівні звірі і де їх знайти" Ньюта Скамандера. 'Темні сили — посібник для самозахисту" Квентіна Тримбла.
- Інші знаряддя: 1 чарівна паличка. 1 казанок (олов'яний, стандартного розміру 2). 1 комплект скляних або кришталевих піал. 1 телескоп. 1 комплект мідних терезів. Учні можуть також взяти з собою сову, АБО кота, АБО жабу.
- НАГАДУЄМО БАТЬКАМ: ПЕРШОКЛАСНИКАМ НЕ ДОЗВОЛЕНО МАТИ ВЛАСНУ МІТЛУ
— Невже це все можна купити в Лондоні? — здивувався вголос Гаррі.
20 
