Особенно,... 
234 
— Відчеплюся, Еванс, якщо почнеш зі мною зустрічатися, — швидко сказав Джеймс. — Погодься, і я ніколи не підніму паличку на того Слинька.
Стримувальне закляття за його спиною вже почало втрачати силу. Снейп, випльовуючи з рота мильні бульбашки, поповз до своєї чарівної палички.
— Я не стала б з тобою зустрічатися, навіть якби довелося вибирати між тобою і кальмаром, — відрубала Лілі.
— Не пощастило, друже Золотороже, — весело поспівчував Джеймсові Сіріус і повернувся до Снейпа. — ОЙ!
Та було вже пізно. Снейп націлив чарівну паличку прямісінько на Джеймса. Блиснуло світло, і на Джеймсовім лиці з’явилася рана, забризкавши кров’ю мантію. Джеймс крутнувся, знову спалахнуло світло, і ось уже Снейп висів у повітрі догори дриґом, мантія закотилася йому на голову, оголивши бліді худющі ноги й сіруваті труси.
Учні в натовпі заулюлюкали, а Сіріус, Джеймс і Червохвіст аж покотилися зі сміху.
Лілі, розлючене обличчя якої ледь–ледь пересмикнулося, ніби вона й сама готова була всміхнутися, крикнула:
— Опусти його на землю!
— В момент, — погодився Джеймс і легенько смикнув чарівною паличкою. Снейп гепнувся на землю. Виплутавшись з–під власної мантії, він швидко зірвався на ноги й наставив чарівну паличку, але Сіріус вигукнув: «Петрифікус Тоталус!» — і Снейп знову повалився, мов колода.
— ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД НЬОГО! — закричала Лілі.
Вона теж витягла чарівну паличку. Джеймс і Сіріус боязко озирнулися.
— Ой, Еванс, не змушуй мене знову хапатися за паличку, — попередив Джеймс.
— То розчаклуй його!
Джеймс тяжко зітхнув, повернувся до Снейпа і пробурмотів протизакляття.
— Будь ласка, — зітхнув він ще раз, поки Снейп зводився на ноги. — Тобі пощастило, Слинявусе, що тут була Еванс…
— Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки! Лілі закліпала очима.
— Прекрасно, — холодно озвалася вона. — Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.
— Попроси в Еванс пробачення! — заревів Снейпові Джеймс, погрозливо націлившись чарівною паличкою.
— Мені не потрібно, щоб ти витягав з нього вибачення, — крикнула Лілі, повертаючись до Джеймса. — Ти нічим не кращий за нього.
— Що? — вибухнув Джеймс. — Я НІКОЛИ не обізвав би тебе… сама знаєш як!
— Розтріпуєш свої патли, бо думаєш, що стаєш стильнішим, ніби щойно зліз із мітли, викаблучуєшся з тим дурним сничем, тиняєшся коридорами й зачакловуєш усіх, хто тебе дратує, тільки тому, що ти це вмієш… я ще дивуюся, як твоя мітла взагалі відривається від землі з таким придурком. Мене від тебе НУДИТЬ.
Вона розвернулася й побігла геть.
— Еванс! — крикнув їй услід Джеймс. — ЕВАНС!
Але вона не озирнулася.
— Що з нею? — здивувався Джеймс, марно намагаючись вдавати, що все це не має для нього великого значення.
— Читаючи поміж рядків, старий, можна припустити, що вона вважає тебе чваньком, — пояснив Сіріус.
— Ну що ж, — розлючено буркнув Джеймс, — що ж…
Знову зблиснуло світло — і Снейп іще раз завис у повітрі догори ногами.
— Хто хоче бачити, як я скину зі Слинька труси?
Але Гаррі не встиг довідатися, чи справді Джеймс роздяг Снейпа. Його руку раптом стисли, мов кліщами, чиїсь пальці. Гаррі зіщулився й озирнувся, щоб глянути, хто його схопив. І тут, на превеликий жах, побачив величезного й цілком дорослого Снейпа, що стояв біля нього, побілілий від злості.
— Розважаєшся?
Гаррі відчув, що здіймається догори. Сонячний день довкола нього згас. Він мчав кудись угору крізь крижану темряву, а Снейпові пальці міцно стискали його руку. Тоді раптом зробив щось на зразок сальто в повітрі, ноги торкнулися кам’яної підлоги підвалу, і він знову опинився біля сита спогадів у темному кабінеті вчителя настійок.
— Ну, — Снейп так міцно стис Гарріну руку, що вона аж заніміла. — Що… Поттере, розважався?
— Н–ні, — спробував вивільнити руку Гаррі.
Це було страшне видовище — Снейпові губи тремтіли, обличчя поблідло, а зуби вишкірились.
— Веселий був твій батько, правда? — Снейп так струсонув Гаррі, що в того трохи не злетіли з носа окуляри.
— Я… не…
Снейп щосили відштовхнув Гаррі від себе і той боляче гепнувся на підлогу.
— Не смій нікому говорити про побачене! — заревів Снейп.
— Не буду, — підвівся Гаррі й позадкував якомога далі від Снейпа. — Не буду, звичайно, я не…
234 
